На півдорозі з цукерні в медівню
Розкотистий грім нічних сміхів
І ескізні уявні чуттєві частини
Під легкими вечірніми сукнями
Вітер відніс парасольки на схід
До ста рахувати доста
Тендітна й смуглява юнко Хуаніто
На краденім роллс-ройсі приїде
По тебе приїде твій татко
Ушиваються швидко шкільнії літа
Розпач скручує в’язи увиразнює вилиці
В’юрка перебіжчиця радість линяє у серпні
Любов є зубата і проситься на інший бік вулиці
Закоханість знову голодна але це неістотне
Місяць відкладає у порослих озерах молочне сім’я
Над нами перисті хмари випраних простирадл та білизни
Сусід-військовик підглядає сусідку з навпроти в бінокль
Пінчер пісяє на праве переднє колесо нового джипоїда
Вулична дітлашня як завжди залюбки бавиться в лікаря
За новою вказівкою уряду замість крейди видаватимуть кокаїн
Call-Easy-Я
Май ще при тарабан ить вал ізи наз ад
Май же чер фоніти муть
Маль ви і ви
Call и до ре чни ми зро блят ься да ти
Роз поділу й ви дачі про мен і в
Вес елк овий ки сіль тво ї о о чі пов ні
Миг да лю
Йа засм октан а ни ми наз о всім Мух АУ Меді
Бо жест венні ча ші пер са дух мяні ці лую
Як у ме не сид ить на call i нах
Per ша та тріш ки сором я злива
К осміч на Ледь і
Пара з вуст
Zіренці
Кораблі твої пришвартовані до моїх же думок
Свічки замість згорати – нарощуються
Я можу лишити роботу розкохати смак кави пива балачок
Але на кого?
Іноді я настільки гублюся
Що знаходжу себе в невпізнаваному місці
Одного в якійсь совковій квартирі з неоплаченими
Комунальними послугами
Жартую
Просто роз’яснюється в мені щось нове
Літ(е)ратура
Ми зірки
І чомусь в гастрономах не видимо своїх астрономів
Зависокі полиці
Провокуй мене на майбутнє
ЕХІТ-ENTER-ність
По тих святкуваннях що вклалися у сім четвергів
Задубілими пальцями на розладнаному піано
В стерильно-білих лабораторіях фабрики вражень
Не без лазерних шоу вчасних моїх помилок
І зустрічей тактовно таки на успіх приречених
Від чаю відчайдушно вже душно
Тіло спрямовано цілеспрямовано
Хорами кроків
В гірські вапнякові каньйони того що зветься
Чисто згортування у моноліт
Тож
Алкоголь виходячи з тіла
Оголює біль
Плюс критику чистого розуму
Пересилитися до нового понеділку
Змуситись не вагатися
Відокремитись од спокуси
Стояти на вагах із іншими
Душа у вовні чорної вівці
Саму себе заперечує
ЕХІТ
Господь бо істота в сім раз по сім за мене реальніша
Адекватніша од прямого столичного телеефіру
Одвічно розгладжує в напеченім цеху ковальні
Мої недоладні дороги і закорінені нерви у тліні
Про зорі прозорими написами на воді
ENTER
Шизофренія або Дотична Двох Півкуль
-1-
В містеріях темних для світлого інтелекту
Низькорослі хвойні тропічні дерева
Неназвані до сієї пори
Баштани різнорідних соковитих наїдків
Розпечені ступні чиєїсь присутності
Зламлеш віту – кров рине не стримаєш
Розсунеш гардини – перед тобою моря
З прісними сухожиллями рік
Хижі звірі тут доброзично граються з дітьми
Немає відтіль автостопів
Як і доріг
-2-
Я встиг побратися вчора
Але власне на кому
Її я споглядаю уперше
Очевидно що іноземка
Її серце акваріум голодних піраній
Шия – приватна магістраль в Алабаму
Груди – тверді і круті тибетські підйоми
Ноги її – вершина колоніального мистецтва
Як до цього дійшло
Що трійко її небожат
Від мене
І куди поділось четверте
Із моїх полум'яних студентських років
У жерлах жартів правди навиліт
La Conica
Перед стартом здавались не ми
У травні ми насівали насіння кульбаби
У листопаді збирали завчасно замерзлих птахів
Від посміхання потріскались губи
Тридцять швів барвними нитками
Моя дівчинка яку я відбив від бога містечкової мафії
Мене не підводила ніколи не зрадила
Вбивши мене у мені
Я завжди цінував лаконічні стосунки
Колись я здається хотів
Бути кимсь інакшим
Із того нічого не вийшло
Але саме бути я не смів
Переставати ніколи
Бо ТИ
І я всім дякую за те
Що ви є
Бо так мені вже вроджено вірити
Мій пес не пускає мене
З тобою гуляти
У місто де дощівки по п’яти
На згарище мопедів і крил
Соло Самотності
-1-
Відчувати в своїй осі блискавку
Загострення відчуття стихії
Відпускаємось коренів зеленої кручі
У невідповідний для того момент
Її пам’ять нагадує про замах на вірність
І ми перестаємо
А потім наново забуваємось
Бо ми самі
І проти нас тільки пам’ять
І уламок підгорілого морального правила
У тильній кишені заяложених джинсів
І терпкуватий запах трави
Спочатку трішки сполоханий
Ґвалтом над спокоєм
Змішується з нами
Не задаючи жодних дурнуватих питань
І навіть пристойних не задаючи
Зі своєї прим’ятості солонавого серця
-2-
Смайлик на дверях в камеру смертників
Зміщення в понадчасовості
Кола розлитої арабіки
Колаж болю
Сокира із мислення
Рубає справжньо
Артерії перетискають шию
Ти забуваєш її
Ти вроджений змучений
Ти небіжчик без відома
Ти легенда без героя
Окуляри на вуха
Театр одного актора
Не піддаєшся полагодженню
Щеня між грудьми бездомної дівчини
Відкликається на назву твоєї
Самотності
-3-
Не шукаючи нічого в цих залюднених вулицях
Я заключне слово промови на обгортці цукерки
Я виїдена міллю безодня на фіранці
І все задля того
Щоб бути для тебе
Обрамленням силуету
Успішно збитого тобою
Невдахи
