Чайка біла
у небі летіла.
І думала чайка,
що вільна назавжди,
що ніхто не накаже,
і не зобов’яже,
і всі дні і всі ночі
житиме як схоче.
Чайка біла
у небі летіла.
Втікала від обмежень
і зайвих застережень,
від традицій усталених,
що сенсу нема у них,
від загальнообов’язкової
освіти дріб’язкової,
від релігійних оков,
і їх безглуздих настанов,
від стереотипів і умов…
Чайка біла
втекти хотіла.
Рано-вранці на світанку
вилітала вона з ганку,
пізно ввечері із моря
поверталася додому.
День у день втікала,
день у день верталась.
Й таке життя безпритульне
свободою звала.
Чайка біла
у небі летіла.
Чайка думала, що вільна.
Чайка, нескінченно безмежно
від свободи залежна.
