У супроводі завивання вітру
цей чоловік щоночі відмикає браму.
Він бачить величність похмуру і сіру.
Обережним поступом він входить до храму.
Та раптом різкі звуки з-під смичків
йому у вуха влили стогін.
Під холодним протягом спалахують свічки.
При пориві вітру гойдає тишу дзвін.
Він впадає на коліна
і в молитві зводить руки.
І судомні його вкліни
знов розказують про муки.
Отрути крапля в пустоту
покладе кінець всьому.
Він закоханий у ту,
що сповідує йому.
Вітер приніс дощ на крилах.
Чоловік з хрестом на шиї впав.
Його тінь на тьмяних стінах.
Для гріха він свою клятву рвав.
І, зірвавши всю одежу на собі,
отруєна вода перетворилася у гріх.
Він причастив її і заподіяв біль.
І, вмираючи, на холодне тіло її ліг.
Він впадає на коліна
і в молитві зводить руки.
І судомні його вкліни
знов розказують про муки.
Отрути крапля в пустоту
покладе кінець всьому.
Він закоханий у ту,
що сповідує йому.
