На вулиці люди не людяні -
просто істоти,
яким не відомі
криві категорій буття,
яким чорториї - за річку,
яким пробігаючий - здобич,
яким одіж гордої цноти -
сміття…
на вулиці люди не людяні -
нелюди, виї,
горлянки бездонні -
ковтнути б усіх та й усе.
О, Господи! Скільки ще літ
проминать Сатаниїв?
ЩО вечір пекельний
до раю твого принесе?
ДЕ край? ДЕ усіх позбавляють
земної отрути?
Чи там - у Твоєму саду,
поміж згубних дерев?
Чи може Ти й сам
вже напоєний нею і скутий,
Здається, вже й кров твоя Божа
отруту несе…
Хто плакати схоче,
коли заливає ікони
вода твого Царства блаженного,
чи каламуть?
…свідомо-самітно-смиренно
зложивши долоні
корабликом легким
у вир незбагненний пірнуть…
