нині над нами важезний купол із хмар
стеля, що плаває і поливає дощами
здається можна відчути її руками
як відчуває глину сліпий гончар
враз посіріти і просто через димар
легко піднятися аж до небесної брами
та звідти сваряться і гуркотять басами
і знову ти котишся в свій щоденний тартар
**
коли задираєш голову
і хочеться в небо впасти
значить тобі нізащо
не стати апостолом
пращі напоготові
а ти під столом
стріляєш цигарку
щоб тільки не засвітитися...
