Філіжанка гіркої кави, як псевдо отрута для зливи…
З кожним ковтком стає байдуже скільки лишилось часу,
Наприклад, капцю в болоті чи нескінченним нервовим зривам,
Що з кожним невдалим ранком примушують дуже рясно
Гомоніти мій писок на мові зі псевдо суцільних матів.
Що все навкруги не справжнє, життя, мов собаче лайно…
Де завжди знаходиш винних – це чи Бог, чи твоя рідна мати…
Які завше винні у тому, що ти не герой кіно,
Не герой у очах дівчиська, що курить тоненькі цигарки,
Що ходить у міні юбці, з голим пупком й декольте…
"Сонечко, я тебе люблю" мені так хотілося гаркнути,
А вийшло "Я тебе хочу"... як завжди щось кажу не те…
Філіжанка гіркої кави - псевдо ліки нервових зривів.
Я шукаю в болоті капець, та марно хоч щось знайти…
Краще піти втопитись у краплях ранкової зливи,
Якщо не вдається вранці піти геть під всі три чорти.
