Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 10666, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.141.21.199')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

// Вогонь //

© Іван Лузан, 21-07-2008
// ВОГОНЬ //

У горах, де хмари цілують вершини
і Сонце більш досяжне для серця,
там роса уособлює життя невпинне,
а я - уособлення смерті.

Я лежу біля вогнища свого,
ворушу стріляючі в ньому дрова.
Він лагідний, м"який і дуже пекучий.
Такий гарячий, як моє слово.

Язики його пристрасні манять мене,
занурюють в себе, прижмурюють очі.
Він спішить, бо потім його ніхто не пом"яне.
Та я спішить не хочу.
  
Вогонь, вогонь, прийди до скронь!
Там мій промоклий мозок.
Вогонь, вогонь, що серед долонь,
мов квітка.

Вогонь гасне і я кричу.
Іскри вже не спалахують на тлі неба.
Вогонь гасне, і я прошу:
"Забери мене з собою!"

Вогонь, вогонь. Сніг, сніг.
І попіл холодний як сніг.
Мій попіл холодний як сніг.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.032721042633057 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати