Десь далеко звідси є сад,
Окупований травами дикими,
Де бабуся Липа любила сидіти,
Склавши руки в пелені,
Під старою липою.
Проводжала червень.
Зустрічала липень.
Липень приходив і ховався в малині.
Щось шепотів їй – вона червоніла.
Бабуся підводилася: пора
Варити варення - спіла...
Падали в миску малинові ягідки:
Кап! Кап! Кап! Кап!..
............................
Падають ягідки переспілі:
Кап-кап... Кап-кап...
А підставить долоні – нікому.
Повернутись до саду – ніколи.
Бо живу у пробці на Московській площі,
Де маршрутки у черзі стоять,
Як на прощу,
Пробиваючись до метро...
