Любиш мене? Віриш мені?
Боїшся – брехні?
Вагаєшся – вічно?
Бачиш цю свічку?
Дивися – ставник.
Над ним – полумінь.
У нього тремтливі
є дві тіні,
як дві мене – є у мені.
Одна лежить на столі
і формою нагадує
листок, що – восени –
не лежить, а,
грішний, падає.
Друга тінь –
на стіні –
відбитий
загострений полумінь,
як для молитви
стуляють долоні.
Ти бачиш завжди
тільки одну з тіней –
інша тобі непомітна.
Лише від тебе
сьогодні залежить,
яку з двох мене,
яку з двох тіней
тобі любити;
аби – не холодну.
