|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 1059, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.149.29.190') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Переклади і переспіви
|
|
|
| © Савур (а був колись Халва), 19-04-2006
|
Я вшановую вас, сини дипломатів,
Юристів, міністрів і професорів.
Скандальних актрис, журналістів-магнатів,
Поетів вождів і попсових співців.
Коротше, всіх тих, кого у нас викликають на „біс”,
Тих хто усюди пролізе без віз.
Усі капелюхи підкиньте угору
По вулиці їдуть хлопчики-мажори.
Усі капелюхи підкиньте угору
На таткових „мерсах” хлопчики-мажори.
Кічливая погань загорнута в тіло.
Душа це? Чи ні? Яке ваше діло?
І життя в шмаркачів легке і нескладне
Татусь підшукаю найкращу посаду.
Татусь попрохає весь зал кричать йому біс.
Татусь вдовольнить синівський каприз.
Загорнувшись у обійми секс-бюрократів,
Споглядають фонтани сперми із відео,
Наслухавшись зойків новомодних кастратів,
Мажори кортить завітати на іспанську кориду.
Їх тягне Сан-Ремо, або у Париж,
Майамі, Флорида – о, так, це престиж.
А ті із них, що звелися на ноги,
Знімають фільми, де всі люди щасливі,
Пишуть статті про гарні дорогі
І входять у двері в МЗСу відкриті.
Вони – вже усі...
Вони – вже усі...
Раптом з залу гукнуть: „А де ж білий колір?
Адже є й гарні діти в українських тузів.”
Звичайно, я знаю, я сам із мажорів
Однак ти пісню цю ні трохи не зрозумів.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
