Ми століттями гралися в піжмурки
Аж вклались тотально сховатися в літі
Ми мерли не без медичної допомоги
Якій присвятили вуста хай і обвітрені
І вологість наших жінок
У вогкості зронених сліз
Витримавши стільки павз
Окопи учинялися ріками та каналами
Шанці нас споріднювали
Ну що ти забув
Ти різнику у ризниці
Колінами трамбуючи ґрунт
Осушивши дюжину дубових діжок кагору
Сміх переполовинив з мінором
І посеред пантеону
Віддав духа небого
Вже й вовна думками червона чирвова червива
Менестрелі міняють у Марти магніти на мирту
Копійчаними дзенами та бурчанням шлунків
І в товаристві отому знайдеться хтось мудрий
Хто пудрою солі бесідує
Сухотним воланням з пустель
Геть понад всіма міськими дахами
Парафрази про міграцію душ
З ветхих паротягів в молоді пароплави
Через голчане вушко Тієї
Від і до якої всі
І Шляк нас трафляв у землях надміру приватних
У примружених аметистових котячих очах
Тільки трембіти в Карпатах стирчали
Як безконечні шприци
З еліксиром цедри елю й екстазу
Ти всотуєш всоте хвостики запахів
Крізь сапфірове скло густини
Мурів з води
Гидуючи в’ялою груддю Матушки
Стоїш непорушно один
Духу мільйонів
Ти
Янголе Офіцере Нічної Ратуші
