І.
Гірке сподівання не варто
в надію взувати –
зогріюсь багаттям. –
Завжди так було. І так буде.
А серце моє ніколи й ніхто не нагріє.
Так само, як власне,
Ніколи й ніхто не остудить.
ІІ.
Одного разу
Не знайшовши відповідь,
спитаєш мене: «Хто ти?»
І я відповім тобі.
Я відповім тобі –
Істота.
ІІІ.
Бути солодковершковою твоєю
мишкою –
сумно.
Щодень тягну з базару
важезні сумки.
Суму ношу. -
В суботу і у
неділю,
лікую рани зіллям.
Солю надміру страви,
а вітер – справа.
А вітер справа
не залишає надії,
чомусь не худну зовсім,
радше товстію,
чомусь вологі мої простирадла,
й не пахне коханням
кімната.
Боюсь мовчати.
Замовкну – і тиша мене поглине.
Я з глини виліпила півглека.
Навчу й тебе,
якщо додому зайдеш.
Спалю простирадла,
які не пахнуть коханням.
На згарищі
побудую собі
оборонні рови.
