- Боженько, ти тут?
- Так, донечко, з тобою!
- Скажи, чому на серці сум, чому в душі тривога? Чому безвір’я заступає очі? А спрагу ніхто мою ніяк не переможе…
- Повір же в мою силу і віру збережи, що Бог не покине людину, я ж люблю вас, діти мої! Я в повітрі, я в сонці і в хмарах, я всюди – а найперше в тобі…
- Самотньо й одиноко, я знаю, бо ми часто не бачим, як любиш нас, о Боженько, Боже прости!
- Та не головне це, дитино, головне, щоб вірили ви і знали, що з вірою можна всі перешкоди й негаразди знести. Не кажіть, що не чую я й далеко на небі сиджу, поглянь біля тебе я!
Дитино, дозволь я тебе обійму,
довір свої руки мені
й по життю я тебе поведу,
як же сильно я всіх вас люблю!
