|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51563
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 10515, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.226.222.76') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Vishnya, 10-07-2008
|
А дощ ішов, спинявся, знов рушав.
Ховав тумани хмар у димарях.
Стікав бруківкою та цупив кроки перехожих
І лунко відбивав у скло вітрин
Ковтав його я краплі зі слізьми
Ловив дрібні та мокрі поцілунки
Він слухав, я незграбно говорив:
Ти знаєш, гості ми, непрохані ми гості.
Серед усіх великих і малих,
Серед величних і серед нікчемних,
Вже напівмертвих, ще напівживих,
Усіх цих посередностей і мас,
І серед неповторних і єдиних…
У них – мета. У них – високі цілі.
Повір мені: їм, друже, не до нас.
Твій скарб - сріблясті сльози-струни.
У мене – недолугий олівець.
Одна душа на двох і та - промокла,
До ниточки. І майже нанівець
Вже зведені усі тривоги…
Неспокій лиш для тих, хто ревно так
Хова свої тіла під дахом парасолі.
У них в очах міщанська порожнеча.
А у твоїх калюжах – очі всіх небес.
Мені говориш ти: не плач. Ну що ж, не буду.
Та й чи знайти у цих солоних сенс?
Бо кожна твоя крапля – вірш пророчий.
Моя ж сльоза – то одинокий пес.
А те, що так стою один в провулку, –
То не біда. Тепер є в мене ти.
І є ще люди. Звісно, є ще люди…
Але для них підрамник я пустий…
Тут норовистий кінь під Сагайдачним
І мудрість ув очах Сковороди..
Тут шум моторів – невелика вдячність
За світлу мить небесної води.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
