туман ранковий огорнув думки,
і місто обіймає. 6:30.
у дзеркалі відсутні кольори,
за ніч цей світ ні трохи не змінився.
розлита кава і розкиданий папір,
ти вчора намагалася творити.
але тобі не вистачало слів,
а пальці ще не вміють говорити.
як шкода, що недосконалі ми,
і головного завжди боїмося.
я прошу, я благаю - не мовчи,
міцно обійми і я лишуся.
нехай зникає все, що є довкола,
нехай порожнє місто, але ти...
ти поруч є! це все, щоя хотіла,
крізь пекло йшла, щоби тебе знайти.
