дощем,
напитися дощем
до щему
до розпачем наповнення
до себе
чистішого від власної сльози
на дні якої Бога відбиття
й твоє спасіння
повстає щодня
світ наново
утворений в уяві
а потім точиться у напрямку від нас
вже незалежного
то чий
це світ? чи випадково ти у ньому?
та, непочутий, замовкаєш знову
втопивши свій неспокій у дощі
