Мокріють долоні
Так важко стримувати гнів
Здригаються скроні
І дихання мимоволі поспішає
Серце стало мов камінь
Тіло не слухає слів
Хочеться бігти
Але падаю без тями
Зціпивши зуби, майже до крові
Погляд відвожу
Бігаючи по стінам
Жаром мокріють долоні
І від холоду німіє тіло
Сльози образи
Здавлюють голос
Бажання жити стримує біль
За решіткою чорний морок
Вже зникла власна тінь…
Мокріють долоні
Посивіли коси
Звук гумових кроків
Мій церковний дзвін
Прости мою душу!
Господи Боже!
Прости, бо я так сильно завинив!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design