найдорожчі очі - в бабці.
найтепліші руки - в мами.
найсолодші страви - вдома.
найцінніше слово - в діда.
найсильніші руки - в тата.
найпухкіше ложе - в лісі.
найчистіше вмиє - дощик.
найсмішніші завджи - діти.
добре спати просто неба.
милуватися зірками.
а вони сміються з тебе.
і на те в них є причина.
правда, правда очі коле,
але ти - мов божевільний!
у заручниках тримаєш
сам себе,
і не відпустиш...
хай би тільки ця відпустка
не завершилась довіку.
наймиліша праця - в полі.
тут п'янієш від повітря,
тут, замучившись під вечір,
ти вечеряєш так смачно,
як ніколи досі в місті...
тут на озері русалки,
в лісі також повно духів,
і вони усі - в деревах,
травах, квітах,
і у тобі.
тут народ. народна пісня.
неприкритий перед оком
того, хто створив цей всесвіт.
ти, нарешті, ясно бачиш,
що зробив, а що - ще треба,
був чому поганим настрій,
і чому він став хорошим.
завтра знову буде місто.
на марштрутці до зупинки,
хтось біжить через дорогу,
(світлофор якразчервоний).
он пацанчик по мобілі
хочє парєшать праблєми.
он, через дорогу: бабця
пропонує парі квіти
(пара бабцю обминає,
бо спішить на діскатєку)
ти стоїш якусь хвилину
і біжиш. тут всі так роблять.
