мій персональний концтабір
носить назву "ОЛЕНКА"
я сиджу в ньому один
і не хочу тікати
немає куди
мене заводять до газової камери
і я задихаюсь
до смерті
за те що я маю інші погляди
за те що я маю інші слова
неважливі нікому
мені особливо
приходить Оленка
і заліковує мої рани
забинтовує шкіру
щоб дужче боліло
бо
я бачу тільки те
що хочу бачити
інші ж не бачать взагалі нічого
коли підкидає вночі
і бачиш Оленку
яка насправді спить
далеко
