Сонце, в театрі ляльок не залишилось більше акторів.
Ми були останніми з тих, хто повірив у успіх ляльок,
Що намагалися грати уривки свяченої Тори,
Не знаючи, хто такі люди і хто такий є, власне, Бог.
Гей, Боже! Вільні, вони божевільні, поглянь на їх очі…
Поглянь на дитячі їх очі, вони ніби люди – живі.
Їхні губи шепочуть молитви, їхні губи шепочуть!
Вони мріють жити, але ж бо поділись кудись глядачі.
Сонце, в театрі ляльок не залишилось більше акторів.
Сталось жахливе з театром, хоча й не було ще війни,
Певно хтось видалив, винищив надписи з їхньої Тори,
Не знаючи, як вони грають… ці ляльки - не люди – це ми.
