Коли до неба є лише два кроки
І ти ідеш, не знаючи куди
Чекання розрізає навпіл спокій
І чути тільки шепіт твоїх кроків
В зусиллях подолання сліпоти
Коли до неба є лише дві миті
І спогади про скам’янілий час
Останній житель знищеного світу
Останні миті згорбленого літа
Що мовчки убиваюсь в собі нас
Коли до неба тільки вдих і видих
Коли слова застигли в німоті
Вони несправжні і давно обридли
Ти розсуваєш скам’янілі брили
Щоб назавжди лишитись в самоті.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design