Від мене пахне жінкою
- і що?
Від мене пахне жінкою
чужою.
Ми з нею пили ввечері
вино
Й життя здавалось штукою
простою.
І я тримав в своїх руках -
її;
І ми дивились очі-в-очі
ніжно;
Й щось шепотіла тихо так
мені,
Що від усього того стало...
смішно...
Мені - все рівно, а вона ж -
чужа;
Її я обійму, вона -
не проти.
А десь там при вікні її
чека
Ще недосвідчений юнак
в скорботі.
І він так вірить в чисту
і святу,
В той образ,
що йому намалювало серце;
Вона ж знов зрадила - в чергове вже! -
йому;
Вона така завжди,
коли нап'ється...
Від мене пахне жінкою -
й що?..
Я вільний,
ніби в синім небі чайка!..
Ми з нею пили ввечері
вино,
Вона так лагідно казала:
"Зайка..."
І ніжність переповнила краї,
І ми зірвали з палуби
всі мачти...
Вона освідчилась - в чергове вже! -
мені,
А я втомився -
я лягаю спати...
