© Ігор, 04-07-2008
|
Моя кохана поїхала у Відень,
В блакитне небо її забрав літак,
А з нею з мого серця пішов квітень,
Без неї все не так, зовсім не так...
Вона гуляє десь по березі Дунаю,
І вальси грають в такт її ході,
А тут у Львові все дощі без краю,
Лиють, у ритм моїй душі...
І як забуть чар її усмішки,
Її очей, палкий, вогнистий зір,
Мені би, ненадовго, зовсім трішки,
До неї, за вершини синіх гір...
|
|
кількість оцінок — 0 |
|