ламані лінії чітко окреслюють коло
хвора уява малює по ньому доріжки
небозамінником буде нам стеля зіркова
прямо над ліжком
твоїм пролетіла комета
я свої сни загортаю в твоє простирадло
не відмовляйся, це ще один мій подарунок
подорожуємо вдвох на космічному шатлі
хибний керунок
обравши до першого злету
впали зненацька захоплені богом Гіпносом
і обіймались під звуки дощів-зорепадів
ковдра ховає зірки, що тримаються досі
ти у халаті
зникаєш в нікуди, в ніколи
вміло захоплює ліжко нахаба-самотність
вакуум міцно стискає діряві легені
треба прожити і швидше забути сьогодні
ми полонені
що ходять наосліп по колу
