Висмокчу матрицю з тіла людини,
Чорні сонети впишу на зап’ястя.
Татуювання похмурої днини
Не намалює обірване щастя.
Стомлене сонце про сон забурмоче.
Від невезіння вовками згублюся.
Тиша труни, пограбовані мощі;
Мертвий пергамент, історія в русі.
Кидай свій стилос, невміле створіння.
Подих гірчичний кусає за слово.
В темному місті розгублені тіні,
Зрілі метали, розплавлені в олово.
Ризами різати очі. Шаблюками – голови.
Пити любов та забути, кому ми належимо.
Падаєш в землю зерном, виростаєш зневоленим –
Сумішшю древніх гріхів із колючими межами.
26.о6.2оо8
