Я жінка з луни лункої,
я жінка з пресиньої сині,
я жінка, яка далеко
віднині.
Я жінка, яку відчути
не можеш на дотик.
Істота,
якої тобі замало,
а іноді забагато,
я жінка, що вимагає
від тебе плати -
розбитися в піднебессі,
роздертися в стоголоссі,
втопитися, захлинувшись
в моїм волоссі.
Плати! - і візьмеш останнє -
своє найкраще.
Плати! - і пізнаєш душу
мою пропащу,
задушену, душну,
п"янку і пінку,
і плинну.
Не смій цілувати,
бо пити отруйну слину -
тобі не варто
сьогодні.
У липні бджоли
наносять меду -
його і вип"єш.
Сьогодні
тобі не варто
мою планету перетинати. -
торкнися тільки,
злови пів оком,
зумій відчути як я високо -
у синій сині, у вишній висі.
шукати будеш - не оступися.
Я жінка з лункого еха,
гірка горівна,
загублена божевільним князем
царівна…
Я жінка, яку відчути
не можеш на дотик. -
Істота…
