Тихо падає ніч на місто,
Ллє сльози дощ по старій бруківці,
Вянуть квіти, вмирають зорі,
А ми ловим свої червінці.
Тихо йде по вулиці морок,
І туман застилає очі,
Місяць спати пішов надовго,
Заховавшись у сутінки ночі.
Тихо листя пожовкле пада,
І зникають найближчі люди,
Помирає твоя надія на те, що
Все тепер на краще буде.
Тихо вечір згаса над містом,
Довкола тебе чужі обличчя
І прийде осінь, бо зараз літо,
В душі-зима, бо все не вічно.
