Земля сповзла з китів, а чи слонів,
ну просто так сповзла десь нижче часу.
І кинули тягар - у міфи снів
гайнули ті слони (кити) одразу.
За звуками ледь чути суходіл,
Потроху нанесли мурахи глини,
Пісок клепсидри сипавсь, як хотів.
Творили землю, як свою дитину.
Та час летів. Оралися поля
І виповзали зміями дороги.
А далі – вже й нема землі. Земля
Лише товар, і власність – більш нічого.
Навузлувався вшир і ввись бетон.
Гайнує пташка – не діжде малечі.
Помпують нафту, газ і самогон,
й шукають – не знайдуть свого предтечі.
Переродитись, наче зірка, хоче
У безнадії вирішальних спроб.
Не втримавши земної поторочі
земля втопилась. Нарекли – потоп.
