я свідок століть
зламай мене навпіл
чуєш?
[мій сік збігає з гілок]
твоїх яблунь
гуашшю зеленою
я тільки мить
згасіть свій сірник
та впізнаєте
черева плід
самці скаженіють
від трунку
їх ліс надто сповнений
лементом
труну
подарую я вам
матір блажену
усіх переможців
усіх переможених
де ви там?
ховаєте тіло
у скриньку поштову
коров’ячим сказом
вертаюсь
і вештаюсь степом
і садом
у снах позабутих
в зруйнованих храмах
чекаю на зустріч
в свічаді
із вами
я риба пустельних пісків
розкрий мене лезом
прийнявши спокусу
[спокутую твоє безсоння]
до біса...
