Хай Дитятко Ісус благословить тебе в новій коловерті мережив
свастя, що ся обертає.
Молодика вкрав чорт. Гуркіт тепловозів дзвоном відлунює.
Барвисті бачать сни плянетарії і гробниці.
Дві тіні просуваються назустріч хуртовині. Це – вільнонайманці своєї
Батьківщини, що працюють за хліб. У темних оріньяцьких анналах ще міститься
про них прадавній запис. Облич їх ніхто не знає, бо вони змінюють
свої риси; й походження їхнього ніхто не пам'ятає, бо прийшли вони
нізвідки та підуть в нікуди. Ніхто не пам'ятає їхні імена, бо
той, хто чує їх – не виживає.
У них є ключ од Нави і од Прави, за вуйка мають собі вола;
знають усіх альфабетів і мов, зброї й умінь.
Вони є втіленням підземного, небесного, земного, вдиху й видиху,
музики, голосінь, яйця Всесвіту, сонця, місяця, планет і хаосу,
зодіакального
Сварожого Кола,
часу й простору…
мають амулети: один – життя, а інший – смерти.
На серці туга. Сонце починає зворотну карусель:
і час тікає в небуття; змінив свій вектор хаос; щойно народже-
не дитя трапляє в Наву, а вмерлі – орють ниву…
