Мої діалоги римовані стануть тобі одкровенням,
І спогадом років, коли ще був світ молодим,
Коли кожен день, щосекунди ставали натхненням,
Такі повсякденні, буденні, життєві хвилини.
Переплетені з вітром і смаком троянд на полиці
Перев’язані стрічками з шовку чуттів пергаменти
Що рядами стоять, зберігаючи стрій, наче військо
Оживляючи в пам’яті ті незабутні моменти
Що я буду робити, коли в мене закінчаться вірші?
Де я буду складати уривки незнаних думок?
Світ, мабуть, не чекає, йому, мабуть, вони не потрібні
І в дванадцятій рівно пертворяться швидко на порох.
