І серце моє із твоїм у невикритій змові,
Та слабнуть обійми і погляд зривається ниць,
І щось невловиме... Печаль доторкнулась до лиць,
І хвиля байдужості змила ескізи любові,
Які малювало життя аквареллю. Не хочу...
Коньяк недопито і шал недопито сповна.
Нас осінь звела, а тепер розлучає весна,
І ангел хранитель ховає заплакані очі.
У покері долі занадто пікової масті,
І знов перебір, і колода помічених днів
Летить зі стола піднебесся . Цього ти хотів?
Програла. ПлачУ, на кону було крадене щастя.
