…навперебій
говорили дотиками
і пустослів’ям зірки рахували:
дрібні піщини – дванадцять ящерів
дванадцять подихів – дванадцять? – мало!
…мов шахівницею калюж розкиданих
усе брели повз серця огородженні:
ти знав - тобі, мов Афіна Зевсові,
я з голови - в шумовинні народжена?!
…навперебій
доторкалися пальцями
старих будинків - їх стін потрісканих…
навперебій –
говорили дотиками… дванадцять ящерів
і небо - дрізками…
[ІІІ]
…ми збираємо мідії на берегах Ріо-Гранде,
поринаєм у води цілком-цілком… з головою,
захлинаємось пір’ям бакланів, пісками, травою
ми - два птахи-чужинці, гаптовані крила канвою…
…як на зло…як на зло…цілком…цілком…з головою…
[ІV]
…лежати би поруч – головами на захід сонця
і слухати шелест пелюсток зів’ялих магнолій
отак попрощатися, закривши долонями очі,
в останнє «кохаю» упасти б назавжди поволі,
у небо поринути разом, стискаючи руки -
стискати би так – стискати би прямо до болю,
лежати би поруч – головами на захід сонця
і слухати б шелест пелюсток зів’ялих магнолій…
