Час іде по бруківці півколами, колами
І стинає весь світ заважкою ходою,
А пісок обсипа з року день невдоволено -
Всемогутній творець йде безликий до бою...
Час закрутить спіраль на орбіту невінчану
І сполоханий сон дремене в піднебесся :
Він не зна дотепер, що я сни бачу віщими,
То задуманий Бог на одвірок обперся...
Час нанизує дні - мою вічність вимірює,
Виплітає слова і мережить зірками...
З виднокола птахи повертаються з Ірію...
Мої рідні птахи, а душею я з вами...
