Це не зрада, а так. Варіація теми «Єдина».
Не прощання, а лиш репетиція теми кінця.
І не варто торкатись одвічної теми провини,
Жодному з нас вона, милий, не до лиця.
То не просто відмова у ліжку – то ціла стіна
Між твоїм світом гір і моїм – маріанських западин.
Я ще вчора при тілі ілюзій була мов грудна,
А сьогодні на тілі ілюзій я наче саван.
Цинічно планую кожнісінький крок на перед:
Побачення, близькість, перерва, побачення, пустка…
Пам’ятаєш ту пташку? Вона відлетіла геть.
Пам’ятаєш ту пташку? Жила у мені… Голубка.
