Арі прибігла до мене зранку
Й вимагала йти за нею
Туди – чуєш
Там – зараз побачиш
Т-а-м-т-а-к-е!
Ходімо!
Ходімо.
Через ліс не було ані стежки
Ні сліду
Арі дріботіла попереду
Обламувалла гілля
Втоптувала свій запал
У м’яке листя
Гукала часом птахів
Озивалася до мене
Сміючись і підстрибуючи
Я не могла їй відмовити
Не піти
Не повірити
Хоча б на мить
Але нітрохи не здивувалася
Коли вона раптом завмерала
Переді мною
І простягнула руку туди –
Де не було
(нічого)
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design