Нічним тунелем в рідну далечінь...
Холодним світлом дихаючи в простір,
Мені сам вітер з зоряних сплетінь
Хвилюючись поклав прозору постіль.
Блакитним блиском кліпає вікно
І розчиняється у темному тумані.
На мить затягне очі тихим сном,
Й розтане час в безмежжя океані.
Багряним криком електричних ламп
Заглушуючи ненависну втому,
Вслухаюсь в пісню зоряних октав –
Цей поїзд відвезе мене додому...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design