ВІД ГОЛОВНОЇ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ Трудящі Радянської України як і
всі народи Союзу Радянських Соціалістичних Республік готуються гідно від
значити 90 річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції яка відкрила но
ву епоху в історії людства епохупролет...

Дійові осоbи

Голос іz пр≤красного дальока – qриплий чоловічий bас
B≤рія – плюгавий, вічно п’яний та оbвафлений поц
Чіта і Гріта – цнотливі мавпи
Г≤bb≤ль – німецький драматург і теоретик драми
Мата Qарі – натурщиця
Маяковськ...

Мер наказав стояти і Ванавара, за колись набутою, а потім – хронічно-застарілою військовою звичкою, миттєво застиг секунди на три. І лише потім ледь повернувся, зиркнувши через плече. Мера позаду не було. Замість нього біля входу до мерії переминався з но...

Вести нотатки своїх думок -  то вельми цікаве заняття, скажу я вам. Ось, до прикладу, пишу, вірніше, клацаю («пишу» певно ж бо вже архаїзм) я на клавіатурі літеру за літерою, а десь глибоко в душі знаю – писати (ти ба - знову архаїзм! та вже...) мені ж бо...

Передслово автора. Дехто з шановних критиків опісля закине на мою адресу злосну інвективу, інші припишуть ярий плагіат. Ну що ж, справді, чого гріха таїти, цей твір од першого до останнього рядка здертий з підручника історії. Але хто ж зараз читає підручн...

Передслово автора. Дехто з шановних критиків опісля закине на мою адресу злосну інвективу, інші припишуть ярий плагіат. Ну що ж, справді, чого гріха таїти, цей твір од першого до останнього рядка здертий з підручника історії. Але хто ж зараз читає підручн...

Якщо б я був старим китайцем, у якого запитали, як він дожив до свого століття і не втратив жодної нервової клітки, я б відповів:
«Причини містяться всередині нас, зовні – одні лише виправдання»

Якщо би я став аташе Бога на Землі, і мене запитали, чом...

   Ця історія, точніше епізод, стався зі мною взимку. Я їхав в трамваї. Шляху мені залишалось ще десь сім зупинок. Звісно, цифра невелика, але якщо ви хоч раз їздили третім маршрутом, то уявляєте, скільки я мав “вільного” часу. Зазвичай спостерігання крає...

Оповідання присвячую людині, якій варто
було б присвятити роман.

1
Тулились одна до одної дві пташки, сиділи на гілці серед пишної зелені й дзвінко співали. Співали від радості, від любові, що переповнювала їхні крихітні серця. Серця, що завжди праг...

...