Був собі хлопчик Вітя. Жив він в країні вічних Апельсинів. Жив, не тужив. Отримував подарунки з-за кордону від БАБці, та діДУСя. Любили вони його дуже.
Запрошували хлопчика Вітю на свята за океан, чи під час літніх канікул - на картоплю на техаське ранчо...
Спочатку Димко запитав:
- Ти як? “Чуствуєш” себе в силах?
- Так!
- Ти справишся, - і усміхнувся.
Я подумав: він мене “кидає на ізмєну”, але якщо я в силах, то мушу витримати. Ось яке “замисловате” питання!
А потім ще подумав, чи не сказати Димкові, щ...
Пісня досі лунала з гущавини... Ярина рукою відігнула кілька гілочок, які затуляли прохід до стежки...
Скільки разів вона чула цю дивну пісню з великою кількістю переливів, тяжку навіть для такого лісового співця, як соловейко. Ярина була невисокою дів...
Рівномірно стукали колеса електрички, за вікном блимали телеграфні стовпи, вітер тріпав далекі крони дерев, а стиглі хліба розливалися по сам обрій, зрідка впираючись об смуги лісу. Вони сиділи навпроти під вікном: ...
- Мамо! Матусю!!! Та за що ж мені все це?! - кричала Руслана Барбікен, сіпаючись усім тілом в чомусь липкому й мляво пружному.
Зненацька вона зрозуміла, що не кричить, а просто слабко рухає пересохлими...
20 серпня 1937 року,
Гременець (Полтавська область, Українська РСР)
Сліди босих ніг поволі розчинялися в жовтому піску після того, як їх облизували ледачі язики зеленкуватих хвиль. Володька сидів на березі Кавуньки, дніпровського острівця, розташовано...
Я живу у вашому місті. Я повторюю ваші помилки. Я повторюю ваші подвиги. Я повторюю ваші кроки. Не хочу повторювати. Все це – мимоволі.
Це місто навколо мене вже кілька років. Залишається чужим. Залишаюся чужою.
У мені немає ні селофобії, ні селофілії....
Зачудовані підвечірнім сонцем солов’ї виспівують чарівні мелодії в шумі дерев. Зелене листя кидає мерехтливі тіні на молоду траву. Весняний вітер розносить пахощі яблуневого цвіту. Чому ж мені так паскудно? – думав Сергій, сидячи на підвіконні в кухні і д...
- Не ревнуй ,- казала бабуся онукові ,- бо її хватить і тобі, і комусь, ще й пташки гніздо зів’ють...
Те саме він промовив сьогодні своїй без п’яти хвилин нареченій. І ці п’ять хвилин розтяглися до кінця його життя. Майже дружина в розпачі побігла від нь...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design