Ти підеш. Поволочиш за собою на мотузку частину моєї душі. Серед битого скла. Очі зів’януть пролісками. Хтось зупиниться, подарує небесну розчепірку. Я буду гойдатися щосили, кричатиму, ламатиму крила світу – тебе  лоскочуть хвилі пам’яті. Я не поверн...

        Гранатні бруньки свого шалика волочу по калюжах...
        Замотатись в теплий плед і хапати повітря з волосся, що пахне цигарковим димом. Я це я... До останнього подиху.
        Відкривати своє серце для когось... Для того, хто не бачить. І н...

Спробуй.

Шукати безкінечність за 30 хвилин до якогось логічного завершення. Кислі мандаринові дольки підсолоджують нутрощі. Тре’ було їх не цукрувати, чи шо? Спати не можна довго. Будемо робити революцію. В ніздрях. Чхати на всіх і вся. You’re the one…...

I’m burned with desire
But you left me in the rain…

      Непомітно лягти з тобою поруч. На сухій траві, вкритій твоєю жовтенькою сорочиною. Знаходити у мовчанні метаморфози вітру. Дивитись, як твої губи, милий, п’ють з пуделка душі моєї блакитну сі...

Він їхав поміж стиглих мідних хлібів вузькою польовою дорогою. Старенький Рено,  здіймаючи густий шлейф куряви, загрозливо хряскав на вибоїнах, попереджуючи водія, що таких випробувань може й не витримати. З-під коліс розбігалися перелякані куріпки, духмя...

Празник. Збираються в церкві, на церковному майдані, на дорогах і стежках – люди, щоб показати себе Богові й іншим, щоб засвітитися своєю вірою, щоб помолитися дякуючи і просячи. Минають роки, змінюються священики, порохнявіють старі і ростуть до неба нов...

Андрухович... Мій недавно вперше зустрінутий київський знайомий прорецензував літературну творчість Андруховича риторичним запитанням – навіщо нам така культура? Ну щож, в кожного своя оптика...
Признаюся, що сучасна українська “пострадянська” літера...

І був ранок. Небіжко прочнувся й усвідомив собі, що треба з’їсти сніданок. Але в холодильникові пусто, а крамниця закрита бо велике свято то прийшлося Небіжкові день весь на тще серце перебути та глянути в палаючі очі голоду і померти – під вечір.
Тоді...

02.11.2001 р. –  05.07.2003 р.

Осiнь. Пора поминання померших. Вчора була служба на могилках у Рейпичах. Було сонце зза хмар, але й холодний вiтер (вiтрище – як сказала одна рейпицька тiтка).
Сьогоднi вечером Євгенiя запитує, чи знав Юрiя Г. Знав. ...

Легкоморозяний лютневий вечiр. Над мiстом нависла Велика Роматичнiсть, повiтря просто насичене нею.
Плантами йде дуже аморальна пара. Станули. Вона закинула йому руки на спину. Пiдiйшов столяр. Принiс два хвойовi тиблi й став прибивати її руки до спин...