Знову розстріл. Мабуть вже шістнадцятий чи сімнадцятий. Нудьга на таких церемоніях вже входить у звичку. Вони ж ні чим не відрізняються. Як завжди  офіцер і декілька солдат. Минулого разу було шестеро, цього – п'ятеро. Ґелґочуть щось там по-німецькому. Сх...

Ох і витріщаються ж. Ну й пики. Не пики,  а просто рила якісь. Тваринні, звірячі, жодного проблиску інтелекту. Чудовиська. Монстри.
Ходять поза ґратами із одного боку в інший, потіють і витріщаються на нас. Їдять, гризуться, граються. Деякі тягають за со...

- Доброго дня ,- підходжу і вітаюся з ним.
У книжковому магазині повно люду. Ну а як же. Відомий автор не менш відомих романів проводить презентацію свого нового бестселера.
Підписуємо книжечки . Так-та-а-а-ак .
- Доброго дня ,- підходжу ще на крок  б...

   Я не знайду того тепла. Ніколи не знайду. Воно дароване комусь холоднішому за мене. Маленькі кажани звисають догори дригом із моєї душі. Я не втечу. Мене наздожене хтось страшніший за зиму. Я від себе не втечу.
  Сльози крижаніють, розбиваючись об за...

Так неприємно, коли болить голова. Ні, навіть не болить. Просто щось важке тисне зсередини. Почуття майже не фізичне. Скоріше моральне. Купа думок. Вони давлять, хочуть вирватись на волю, крикнути всьому світу «Ні! Я думаю не так, як ви!».
Спокійна і пов...

Цей коротенький опус є реальним фактом навчання в школі з певними доробками автора. Вибачайте за ненормативну лексику. По іншому життя учнів не описати. Це не гумор, це реальне життя.

Дійові особи:
Учень №1
Учень №2
Досить розумний учень, який ледве...

Місто. Яке воно пихате і недосяжне. Воно виштовхує з усією силою тих, хто слаб-кий і безпорадний.
  Високі, на перший погляд нові та гарні будинки, зневажливо і з посміхом погля-дають на ту маленьку істоту, яка хоче до них підійти.
Ця нездорова велич і ...

    Напевно немає тієї людини, яка всім задоволена. Її бажання безмежні, і часом, такі незрозумілі та непередбачувані. Вона клопочеться, прагне, одним словом,- живе, а часом існує. Та коли переповнює відчай і нерозуміння того, що діється навколо, намага-є...

                                                                            Удача – це одноразові крильця,які тобі дає доля,
                                                                                       щоб ти перелетів, в потрібному напрямку
...

Ars longa, vita brevis
Латинське прислів’я

Мистецтво не може існувати навіть без людитни,
яка могла-б жити без мистецтва
Станіслав Єжи Лец “Непричесані думки”

Повідомлення агенства Асошіейтед Прес від 23.05.2005:

“Вчора ввечері, в Нью-Йорку, б...