Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51530
Рецензій: 95996

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 994, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.216.24.36')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Пісок

© Ярослав, 11-04-2006
Пустка, навколо пустка! Пустеля тільки пісок. Я стою, а навкруги нічого. Сонце, повітря на вигляд як желе. На мені фланелеві шорти, теніска, крислата панамка, на ній значок «BABY MAKE MY HAPPY». Я курю косяк. Відчуваюяк перегрівається голова.
Із згустків повітр’я формуються спокусливі негритянки. Вони кружлюють у танку. Їх тіла напівоголені. У мене крутиться голова, котиться слина, відчуваю збудження, член поступово наливається кров`ю, росте, збільшується у розмірах.
Підходить негритянка, обіймає однією рукою, притискується своїм тілом до мого. Повільно рухається, її перси тиснуть на має серце. Вона шепче на вухо:
- Мене звати Міранда! Я та яку ти шукав.
Закриваю очі, цілую її м’які губи. Пісок хрустить на зубах. Підіймаються повіки, моє тіло лежить на землі, ніч окутала усе.
Ніяких відчутів. Сиджу тупо дивлюся, не знаю куди. Нічого не бачу. Ще один день пройшов.
Віє вітер, сходить сонце, здіймається піщана буря. Я на кораблі, шторм вісім балів. Вода всюди. Через судно прокочуються хвилі. Не маю ні страху, ні викиду адреналіну, часу на роздуми також не маю. Метаюсь і задраюю все що можна задраяти. Маю на собі тільки рятувальний жилет.
В одному з відсіків механіка завалило ящиками. Оцінивши за мить ситуацію, роблю висновок, що нічим допомогти йому не зможу і він через деякий час просто захльобнеться. Так і сталося. Корабель перевернуло. Я якраз виходив на палубу, хвиля змила мене. В голві тільки одна думка, виплисти на поверхню та вхопити ковток повітря.
Мені пощастило, я вдихнув повітря. Жилет тримав мене на воді, а заразом моє життя.
До ранку шторм стих. Вийшло сонце, на обрії з’явились рятувальні кораблі. Я врятований.
Піщана буря стихла. Дивлюся на свої ноги, на добротні черевики для походів. Вздовж підошв біжать струмки з піску. Зароджується новий день. Я йду вперед, назад, вправо чи вліво, не відаю. А чи йду я взагалі, навколо тільки пісок.
Події проносяться, як швидкісний потяг. Обличчя, тіла, губи, очі. Страшенний шум голсів повчання стоїть довкола. Читай FHM, носи костюм, пий Кока-Кола, іди на цю вечірку, дивись цей фільм, кажи компліменти, бери кредит, живи активно, будь успішним, будь переспективним... Система захоплює в свої пазурі і коліщатко мого життя крутиться в ній.
Кругом пісок і більш нічого.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Почав ти, солдате, добре!

© М. Гоголь, 12-04-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.038094043731689 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати