Коли довго лежати у ванні - холоне вода. І всі мої кнопочки опиняються наодинці із Великою Порожнечею. Раніше в мене їх зовсім майже не було, а тепер ти щораз відшукуєш їх усе нові й нові.
Зацвіла акація. Уже й одцвітає: то вона силується вдертися крізь брудне плацкартне вікно до вагону, то вона галасує крізь дощ: «У мене не потворна грація!».
Вода вкриває лише половину мене: угадай, яку? Враховуючи одвічні проблеми із водопостачанням у провінційних мікрорайонах та наявність абсолютно спорохнявілих труб для гарячої води, в яких вже, напевно, завелися кажани, ти, звісно, вгадаєш, які частини мене треба часто-часто поливати з кухлика, щоб ними не пробігалися дрижаки.
Різні світи по-різному духмяніють. Цей пахне милом, та й безталанна акація все нагадує про себе, а коли я зайду до своєї кімнати - то молоком, може, тому що я купалася в молочній ванні? Хоча це не правда. Мабуть тому, що на четвертому поверсі дівчина годує своє немовлятко, і цей запах виходить із її налитих грудей. Потім із його татом вони будуть кохатися, й запахи спускатимуться зовсім інші.
А в тому світі повіває бобовим деревом, проте воно насправді ніяк не пахне Там променіє ялина звичайна золотиста і ще цілий каталог рослин у зіп-архіві. І кохання там теж пахне інакше. Цілих п’ять ароматів, та все ж одного, здається, бракує?
Так важко підіймати голову із води, зате волосся моє ти тепер можеш скласти у два кружечки. Якби у тебе воно було таким самим, я би теж дізналася, як це лоскітно й приємно, коли гаряча шкіра зливається із вологими кучериками.
Ти б нізащо в житті не здогадався, що на тій колінці, що зараз так обережно уявно витираєш, завтра з’явиться на колготках стрілочка.
У тому нашому світі також багато півників, навіть дуже незліченно багато. І тут вони, знаєш, теж ростуть. Завтра, хоч насправді вже позавчора, буде важливий день. І я побачу їх із того самого брудного вікна, але тепер уже автобуса. І буде мені так добре.
