… Шарль спішився з коня, віддав повід служниці, котра одразу повела тварину у стійло, а сам попрохав у іншої служниці полити йому води. Служниця набирала воду з великої дубової бочки маленьким мідним ковшиком і поливала йому руки, а він добряче намастив долоні синьою глиною, котра дуже непогано пінилася, протер обличчя і вирішив, що непогано було би поголитися.
(*** вилучено автором - читайте цей твір у збірнику оповідань "Дожена")
