Мілорд – володар земель заповітних, кріпаків, що живуть на ній, а також три гілки влади в одній особі
Сір – прислуга Мілорда
Дракон – міфічна лиса тварюка з крилами. Дуже схожа на ящера
Селяни – кріпаки, піддані Мілорда (у п’єсі не з’являються)
Дія І
Інтер’єр середньовічного замку. На кам’яних стінах великої кімнати висять червоні прапори. Посеред зали стоїть трон із срібла. На троні сидить Мілорд та втомлено позіхає. В залу вбігає прислуга Сір...
Сір: Мілорд, ви чули новину?
Мілорд (Зацікавлено): Яку, мій Сір?
Сір: Дракон унадився на землі заповітні.
Мілорд: Страшний дракон?
Сір: Страшний, Мілорд. Він лисий.
Мілорд: Ї*ать, мій Сір.
Сір (тим самим тоном, що й Мілорд): Ї*ать, Мілорд.(Іншим тоном) І що прикажете робити?
Мілорд: Я думаю, за*издувать тварюку при любих розкладах необхідно.
Дія ІІ
Той самий середньовічний інтер’єр, тільки інша замкова палата. Це трапезна. Посеред кімнати стоїть великий дубовий стіл. На столі наїдки та напитки. Десь приглушено грає лютня. Мілорд приймає їжу. В трапезну вбігає вірний слуга Мілорда.
Сір (збуджено кричить): Мілорд! Дракон за*издував вогнем селян!
Мілорд (спокійно): Багато?
Сір: По радіо сказали двадцять штук.
Мілорд (лагідно): А хто сказав, мій Сір?
Сір: тринадцятий канал.
Мілорд (впевнено та владно): Пи*дять!(Стукає кулаком по столі) Це опозиція. Вони завжди пи*дять. (після секундних роздумів і трохи лагідніше) Мабуть, не більше десяти...
Сір: Мабуть... Так що прикажете робити?
Мілорд (сердито): Закрити на*уй опозицію в темницях вогких, щоб не пи*діла. І лисому повідривати крила.
Дія ІІІ
Мілорд на прогулянці у своєму саду. Щебечуть пташки, світить сонце, в зеленій траві цвіркають коники-стрибунці, десь далеко-далеко чути відчайдушні, дикі передсмертні крики селян. До Мілорда підбігає Сір...
Сір: Мілорд, ніхто не хоче пи*дити дракона!
Мілорд (спокійно): Чому, мій Сір?
Сір: В нас військо на контракті.
Мілорд: Ї*ать, мій Сір!
Сір: Ї*ать, Мілорд!
Мілорд: А опозиція?
Сір: Мовчить. В темницях...
Мілорд: Ну що ж, мій Сір, тягни сюди мого коня та меч з щитом. У*ижджу сам дракона. А військо хай надалі підмітає мій палац.
Сір: Але, Мілорд, дракон хоч лисий зате вогнем хуя*ить з пащі.
Мілорд: Тоді тягни ще й обладунки мої.
Сір: Мілорд, а хто це ходить на дракона сам? Тут треба сила двох!
Мілорд (лагідно, але владно): Помовч, мій вірний раб. Ти лишишся на господарстві.
Сір (покірно): Як скажете, мілорд.
Дія ІV
Зелена галявина. На задньому плані красується середньовічний замок. Посеред галявини стоїть Мілорд. Він вбраний у металеві обладунки. В руках він тримає меч та щит. Мілорд високо тримає голову. Видно, що він намагається приховати свій страх.
Мілорд: Виходь, дракон! Ти, лисий пі*ераст, що селян моїх вогнем ху*рив. Виходь, тварюка! Я пи*дити тебе буду!
Навкруги тиша
Мілорд: Гей, ти дракон виходь з підпілля! Чи ти боїшся вхопити моїм мечем пи*ди? Виходь, голубчику, я бесіду буду вести... мечем по лисій голові буду питати...
Дракон (виходячи з-за кущів): А я відповідатиму...
Мілорд(тихо): О, ні*уя собі!
Справді, сцена гідна подиву. Перед Мілордом, з лісу, виходить міфічна лиса тварюка з крилами. Вона здоровезна та чомусь червоного кольору.
Дракон: Ну, шо га*дон? Запхати тобі той меч у с*аку і відпустити, щоб ти ходити міг лиш раком?
Мілорд(злякано): Та ні, не треба...
Дракон: То хулі розпи*дівся? Невже такий герой? А може в тебе в ж*пі геморой? То ти кажи... я вилічу тебе.
Мілорд: Та ні, не треба...
Дракон: Чувак, ти обкурився? Тебе їб*шить дежав’ю? Кажи бігом, бо зараз лапою в’ї*у!
Мілорд: Я не курю. І дуже мало п’ю. Чому ти віршами говориш?
Дракон: Я можу і не говорити. А можу враз прекрасним fair’ом тебе накрити!
Мілорд (впевнено): Я — Мілорд. Володар всіх земель, що оком осягнути. І кріпаків тримаю під собою. А ти прийшов і пожираєш їх. Навіщо?
Дракон: Я їсти хочу!
Мілорд: Всі хотять. Піди й працюй. І незайо*уй людей неграмотних.
Дракон (дивуючись): Це ти про себе?
Мілорд: Я про селян. Вони лиш знають: садити, поливати, удобряти, збирати і мені подать платити.
Дракон: Я бачу, ти непогано тут живеш. А помагати іншим теж потрібно, надіюсь, фішку ти січеш.
Мілорд: Куди ти хилиш? Ти прийшов на мої землі і хочеш, щоб я володар земель та кріпаків, що на ній живуть тобі платив? Лисий, це зветься словом “рекет”.
Дракон: Та ні не рекет, а взаємна допомога. Ти мені двох кріпаків на тиждень, а я тебе не пиж*у.
Мілорд: Дай час мені подумати до завтра.
Дракон: Ну, дивись мені, я їсти знов захочу. А поки ситий я іду й тихенько у кущах подрочу.
Дія V
Та ж сама зелена галявина. На задньому плані так само красується середньовічний замок. Посеред галявини так само стоїть Мілорд. Тільки тепер він зовсім не приховує свій страх. Бо позаду мілорда стоїть його вірний слуга Сір та військо на контракті. Всього чоловік двадцять. Всі в металевих обладунках та озброєні мечами.
Мілорд: Гей, ти дракон. Чи може ти пітон? А може ти ган*он? Іди сюди, тобі сказати дещо маю я!
Дракон(виходячи з-за кущів): О, ні*уя!
Мілорд: Ну, що тварюко лиса, о*уїв? Я сам с*уїв у мене ж військо на контракті!
Дракон: А чого ж вони тоді прийшли? Схватить від мене вогняної пи*ди?
Мілорд: Ти не пи*ди! Вони так... для масовки постоять.
Дракон: З якого х*я?
Мілорд: Я грошей дав...
Дракон: Ну що мілорд, приймаєш ти мої умови? Чи вогонь із пащі краще слова? На тебе діє...
Мілорд: Іди, ти, нах*й! Прийшов, чи прилетів, сам пес тебе не розгребе. І ще мені права качаєш? Ти подумай з ким говориш!
Дракон: А я багато від тебе і не прошу лиш два маленьких організми. І не ставити нікому клізми. Я з соусом томатним їх люблю. Мням-мням! (дракон мрійливо плямкає губами)
Мілорд: Х*й там!
Дракон(зітхає): Ну, що ж значить пиз*итись будем!
Мілорд: Та без проблем! В атаку військо моє! Я грошей ще вам дам!
По цих словах всі з переможним криком «УРА!» оголивши мечі біжать на дракона. Лиса тварюка стоїть на місці. І тільки коли відстань до нього стала мінімальною дракон дихнув вогнем. Від війська залишилось лише обгорілі трупи.
Дракон: Ну, що ж мої дурні дворукі. Шашлик я теж люблю...
