Червоно-чорні відблиски майбутнього закривали вчорашні тьмяні позиційно-старі погляди на поруч присутнє. Сіро-зелені спомини минулого стирались в пам’яті. На їх місце миттєво вривалось теперішнє і зразу переходило у двокольорове минуле. Майбутнє наступало щосекундно. Кольори збуджували та викликали ейфорію.
Заразприйдешнє манило своєю тайною сутністю, червоно-чорний колір просив розгадати його таємницю. Здавалось, що це легко. І відповідь давно і загальновідома. Але це помилка спричинена фактом розсіювання уваги. Бо розгадка сіро-зелена, а для істини необхідні інші кольори — більш яскраві, більш насичені.
Спалахи оранжевого, блакитного, жовтого, яскраво-білого відволікали увагу та не давали зосередитись на розгадці. Сині краплі дощу падали на землю утворюючи плями згуслої сіро-блакитної рідини. Від удару об землю краплі набували жовто-червоного забарвлення. І загустівши вмить чорніли.
Калейдоскоп вчорашнього, теперішнього, завтрашнього, минулого, прийдешнього, синього, жовтого, чорного, червоного манив у безвість. Все спліталось, множилось, ділилось — утворювало нові позиції речей.
Дощ вщух. Краплі зависли в просторі. Палітра дощу складалась з трьох відтінків — синього, блакитного та блідо-жовтого. Зміна власного розташування супроводжувала зміну забарвлення крапель.
Відблиск червоно-чорного віддалявся та тьмянів. І тільки вартувало зосередитись на ньому як він вибухав насиченістю та яскравістю. Розгадка була зовсім поруч… Спалахи! Вони відвертали увагу. Можливо, без різнокольорових спалахів червоно-чорне було б давно розгадано. Спалахи!
Краплі розчинялись в просторі, який пульсував срібним відтінком білого. З кожним наступним просторовим поштовхом вони блідли і робились прозорими. Зрештою, зникли зовсім. Навколишнє відволікало від головного. Зосередження на заразприйдешньому коштувало великих зусиль. Але воно того вартувало. Кожної миті старе відмирало і відходило у чорноту, а народжувалось нове — кольорове і прекрасне, те що своєї (при)сутністю заряджало позитивом.
Зрештою, розгадка була зовсім поруч: відділення червоно-чорного від усього іншого і було нею. Утримання в собі червоно-чорного і повне не сприйняття всього іншого — було відповіддю.
9 січня 2008 р.
Новий Розділ
