Я часто прокидаюся і знову засинаю, схиливши голову на мамине плече. У напівсні я чую як б’ється її серце і рука мимоволі гладить мою голову…відчуваю на чолі поцілунок її теплих губ. Про що вона зараз думає? Про що шепоче їй те добре материнське серце?
Я знаю, тепер я знаю! Їй хочеться вернутися в дитинство, обійняти свою найдорожчу у світі мамочку(мою бабусю) і розповісти як сильно вона її любить.
Хіба можна її не любити? Хіба можна забути ту доброту і справедливість, ту працелюбність і доброзичливість, які дарує вона щомиті всім, хто її оточує? Бабусина душа співає піснею, а щире серце ритмічно б’ється і переповнює все її єство музикою любові, умиротворення, злагоди. З уст час від часу злітає то радісна, то тужлива пісня, яка і веселить, і заспокоює, тамує біль і піднімає настрій. Її волосся вкрилось сивиною і тіло зболене до міліметра, але я відчуваю: ще молода бабуся, бо в неї юна, неспокійна і жива душа. Я вдячна їй за щоденні піклування, за колискову пісню, за теплоту і любов! А найбільше – за найдорожче, що нас з нею єднає, - за мою маму ,а її доньку.
«Мамо, матінко, матусю. Я люблю, тебе, люблю !- з цими словами вичікувала її з далеких світів заробітчанських, їх шепотіла у снах і будила ними спогади-мрії. Тепер матуся живе лише думками про мене і своїх літніх батьків. Вона не з тих, хто дбає лише про матеріальне для своєї єдиної дитини. Найперше, вона піклується про мій розум і душу.
Мама і бабуся для мене-ідеал, з якого черпаю добрі якості, за якими вчуся жити, долати труднощі і досягати мети. Важко змиритися з тим, що моїх берегинь не буде поруч завжди, але тішить те, що їхні милі образи живуть і житимуть в моїй уяві, а їхня любов допомагає мені бути щасливою. Я люблю їх, бо цю любов вселили в душу мою вони, бо бабуся і матуся – моя підтримка і надія, бо вони бережуть мій сон, моляться за мене, бо вони – єдині.
Якою буду я? Чи зможу любити дитя своє, як люблять мене ці дві святі для мене жінки. Мабуть, я зумію. Завдяки їм моє серце сповнене любов’ю і теплом. Тією любов’ю я огортатиму дитя, тим теплом я зігріватиму його і так берегтиму його сон, сидячи над ліжечком і уявляючи ті недоспані ними ночі.
Я знову прокидаюся і знову засинаю, схиливши голову на мамине плече. Я чую як б’ється її серце і лагідна рука мимоволі пестить моє волосся. Про що вона зараз думає? Про що шепоче їй те добре материнське серце? Я знаю, тепер я знаю!...
