"У меня желтые глаза, желтые глаза желтого огня" - вона прокинулась з цією піснею в голові, дурний рядок крутився в думках ніби диск, який заїло, і відлунював тупим болем в потилиці від кожного слова.
"Треба роздуплити, де я знахожуся". - фраза подумки на секунду перебила пісню.
- Наче дома. Бля... що ж воно так погано... А це ще хто?
На ліжку поруч лежало тіло.
Дівчина намагалася згадати, як пройшов вчорашній вечір. Здається, вночі була вечірка, багато водки, пива і портвейн по дорозі додому. Де вона знайшла цього хлопця, дівчина згадати не могла, а ось як вони займалися сексом, пам'ятала.
- Фак, знову все було без презервативу. Тепер вже в котрий раз цілий місяць жахатися наслідків.
Вона розбудила хлопця, одягла і випхнула з квартири, не зважаючи на прохання води, чаю, кави, ранкового сексу, і не намагаючись навіть дізнатися, як його звуть.
Дівчина одягла нижню білизну - улюблені стрінги жовтого кольору з намальованим знаком нескінченності - та футболку, натягнула зелені гольфи в клітинку, закуталася в папин халат та сіла на підвіконня з чашкою міцного чорного чаю.
Все йде по колу...
Її звали Сана, від англійського слова "Sun" і справжнього імені Саша, її очі були зеленими, вії - недовгими, а губи - пухкими.
Сана відгризла частину нігтя, що відламалася та висіла на тоненькій волосині, і згадала, як все починалося рік тому. Тоді вона вперше в житті переспала з хлопцем, також після бурхливої вечірки, і теж не знаючи, як його звали - але тоді це було в перший раз. Коли той хлопець пішов, вона плакала обличчям у подушці, стидалася свого голого тіла та обіцяла, що таке більше ніколи не повториться. Сані було соромно, Сана була відмінницею, правильною дівчиною, гарною дочкою, зразком для маминих подружок.
Той раз був першим але не останнім. І тепер вкотре тато у відрядженні, мама ні нічній зміні, а мала спить з незнайомим хлопцем. Яким він був за рік, якщо порахувати? Десятим? П'ятнадцятим?
Сана себе ненавиділа.
Шоста ранку. Через три години повернеться з роботи мама, і прийдеться готувати сніданок і робитит вигляд, ніби все гаразд.
- Що я маю на сьогоднішній день? Купку подруг, які мені заздрять, і хлопці яких мене терпіти не можуть, напіввилікуване венеричне захворювання, круги під очами та зламаний ніготь? Я тебе вітаю, мала.
Її проблемою була совість та розуміння того, що такий образ життя не є нормальним. Але ж хто їй доктор?
Сані набридло пити холодний чай, займатися сексом з невідомим хлопцями, напиватися так, щоб нічого не пам'ятати, а потім слухати розповіді про те, як вона танцювала стриптиз в клубі та дарувала бармену ліфчик, і робити вигляд, ніби їй не соомно, а, навпаки, це круто - але вона продовжувала все це робити. І продовжуватиме, якщо щось або хтось не надає по голові та не зупинить.
Пам'ятаєш, у Рея Бредбері марсіанці були нечутливии, спокійними та безпечними створіннями зі смаглявою шкірою та жовтими очами?
За вікном почався дощ, але Сана розучилася плакати ще рік тому - так було легше. Вона злізла з підвіконня, підійшла до дзеркала, роздивляючись себе з ніг до голови: її губи були покусаними та пересохлими, вії - довгими від туші, а очі - жовтими.
