Мішель Магре не міг повірити своїм очам і увесь час відганяв, як настирливу муху відчуття, що він спить й от-от прокинеться. І вся ця картинка, що стояла перед очами, зникне в якийсь найдальший, оброслий павутиною, прикомірок пам'яті. Приблизно в такий, який він у дитинстві боявся відкривати. Та прокинутися не виходило. Все ж таки важко прокинутися, якщо не спиш, так само ж важко, як двічі зайти в одну і ту ж воду.
- Смороду буде! Коли жив - від нього не продихнути було, а тепер, після такої смерті хоч протигаз надягай, - до Мішеля підійшов старший інспектор поліції Пітер Кляйн. - І народжуються ж такі люди - ні при житті, ні коли переходять у світ інший, де всі по ідеї повинні ставати паіньками, від них немає спокою, - Кляйн витяг з кишені зім'яту пачку «Gauloises» і закурив.
- Що кажуть свідки?
- А нічого! Небіжчик приїхав у ресторан о восьмій вечора, ну в сенсі, коли він ще не був небіжчиком. Із двома своїми охоронцями зайшов у цей окремий кабінет. Стіл був уже заздалегідь сервірований. Все перевіривши, охоронці вийшли й стали за дверима. За десять хвилин приїхала його чергова пасія. Охорона її відразу пропустила. Дамочка відкрила двері в кабінет, ну й побачила все це. Зойк і ледь одним трупом не стало більше. Принаймні, нашому судовому експертові довелося згадати молодість і до його величезного задоволення, спочатку зайнятися живим жіночим тілом. Охоронці відразу ввірвалася в кабінет, потім викликали нас, попередньо люб'язно обблювавши все тут.
- Кабінет оглядали?
- Двічі сканерами. Іншого ходу туди немає. Тільки через двері, що контролювала охорона.
- Значить вона його і вбила.
- Не схоже. У кабінеті, немов хто пульвером пройшовся - всі стіни в крові. І не дивно - небіжчика немов через м'ясорубку пропустили. А на одязі охоронців слідів крові немає. Принаймні, візуально не видно.
- Переодяглися.
- Після того, як вони вийшли з кабінету, вони увесь час були на очах у обслуги. І потім, де знаряддя вбивства?
- Так його що, привид убив?
- Схоже. Знаючи небіжчика, я цьому не здивуюсь - занадто за ним багато числиться людських душ. А, лайно, - Кляйн зім'яв недопалену цигарку й кинув її на підлогу.
- Що лайно? Небіжчик, наші справи чи цигарка?
- Все!
Мішель Магре, верховний комісар карної поліції Франції, не поспішаючи піднімався сходами будинку на Набережній Орфер і думав, що він скаже Президентові. Він розумів - розмова буде важкою, одною з тих, через які іноді ламаються кар'єри. Пітер має рацію - смороду буде багато. Ще б пак! Убито основного кандидата на пост Президента країни Франсуа Міньйона - найодіознішу особистість у новітній історії Франції. Про його жорстокість, підступництво, сексуальні збочення ходили легенди. Якщо звичайно можна застосувати це гарне слово до настільки низьких людських пороків. Почавши репортером у жовтій газетці, Франсуа Міньйон, немов бульдозер, попер нагору і за двадцять років став найбільшим медіамагнатом Франції. Його кар'єра була буквально вистелена розореними газетами, журналами, телевізійними каналами, покінчивши ми життя, а то й просто зниклими редакторами і журналістами. Із завидною періодичністю раз у півроку Францію тряс черговий скандал, у центрі якого був Франсуа Міньйон й яка-небудь чергова актрисочка, співачка, а то й цілий їхній хор. Але нескінченна низка розслідувань закінчувалася нічим. Свідки зникали, потерпілі забирали назад свої заяви, і суд присяжних незмінно штампував: «Невинний». І, незважаючи на все це, граючи на якихось потаєних струнах підсвідомості, популярність цієї людини росла, немов на дріжджах. Напевно, зніженим французам кінця двадцять першого століття імпонувала ця тваринна жорстокість, напористість і сексуальна шаленість. Жінки в ньому бачили те, чого давно не бачили у своєму чоловічому оточенні - стовідсоткового самця. А чоловіки відчували в ньому тверду руку ватажка, здатну згуртувати їх у дружне стадо і додати хоч якийсь сенс їхньому життю. І ось така розв'язка. Замість президентського кабінету на Єлисейських полях чорний пластиковий мішок. Франсуа Міньйон вбитий. І як вбитий. Розшматований, немов баран на шкуродерні, точніше, немов з нього хотіли приготувати шашлик - дрібно порубали на шматки. Мішель Магре уявляв вже аршинні заголовки на перших смугах газет: «Бойня в Парижі: вбитий Франсуа Міньйон - основний кандидат на пост Президента країни», «Розплата за гріхи або політичне замовлення?», «З кандидата в Президенти зробили тушонку». Так, розмова із Президентом буде важкою. Верховний комісар зітхнув і відчинив вхідні двері в Палац Правосуддя. Він ще не знав, що найкошмарніший місяць у його житті, немов залізничний експрес, пройшовши останню стрілку, вже нісся на нього, трамбуючи повітря.
За тиждень Мішель Магре, моргаючи червоними від постійного недосипу очима, дивився на покалічену голову депутата Національних Зборів П'єра Кардена і щосили намагався придушити непристойний у таких обставинах позіх. Йому вже не здавалося, що він спить. Ця ілюзія в нього повністю розвіялася, коли він два дні тому дивився на бездиханний труп Голови Національного Банку Франції Жана Мурдьє. Скорчений, оголений труп лежав біля кромки басейну на мармуровій підлозі, і краплі води повільно висихали на остигаючому тілі. О так, не благовидна смерть, якщо у воді через тебе пройде кілька тисяч вольт.
Як й у випадку смерті Франсуа Міньйона, охорона нічого виразного сказати не могла. Нікого стороннього в басейні, коли Жан Мурдьє приймав водні процедури, не було. Банкір і політик в одній особі безтурботно плескався в басейні, коли зненацька він якось нечленороздільно скрикнув, мить і от уже його скорчене тіло погойдується на середині басейну, головою вниз. Охоронці, не розібравшись у чому справа, шубовснули у воду, витягли Мурдьє з води й спробували зробити йому масаж серця й штучне дихання. Природно, той не воскрес. Коли за півгодини прибулий на місце події судмедексперт констатував смерть від враження струмом, шкафоподібним хлопцям стало погано. І вони, напевно, подякували Господеві за чудесний свій порятунок. Ретельніше обстеження басейну нічого не виявило - кабель, по якому можна було б підвести кілька тисяч вольт, виявлений не був. Містика! Комісар кримінальної поліції Мішель Магре уже помаленьку починав вірити в привида з кухонним тесаком і високовольтним кабелем замість коси.
І ось тепер П'єр Карден. Дві години тому він приїхав у Національні Збори. А ще через годину його виявили із проломленою головою в одному з туалетів. Звістку про те, що знову не виявлено ніяких слідів, комісар поліції сприйняв як саме собою зрозумілу. До тесака і високовольтного кабелю у привида на поясі з'явився молоток.
- Не хотів би я так вмерти - з опущеними трусами і штанами, сидячи на унітазі, - Пітер Кляйн стояв поруч і курив незмінні «Gauloises». - Хоча, кажучи відверто, небіжчик цього заслужив.
Мішель згідно кивнув головою. Напевно, не знайдеться ні однієї газети у Франції, починаючи від жовтого бульварного листка «Пляс Пигаль» до респектабельного «Фігаро», що не смакувала б корупційні скандали, які періодично виникали навколо Кардена. Але ці газетні бурі для депутата були, що легкий бриз для океанського лайнера. Ніхто ніколи нічого не міг довести і Карден вигравав один процес за іншим у видавництв, розаряючи їх компенсаціями за відшкодування морального збитку.
- Як і Мурдьє, - Магре подивився в очі Кляйну.
Той згідно кивнув головою. Обоє зрозуміли, про що йде мова. Учора в «Ле монд» була опублікована стаття під скандальною назвою «Французький Робін Гуд знищує нечистоплотних політиків».
- Шефе, ти думаєш це мотив?
- А іншого в нас нічого немає. Всі три трупи зв'язувало одне. Всі вони були політиками з досить скандальною репутацією.
- Тоді такий мотив є у половини населення країни.
- Не думаю. Відповідно до соціологічних опитувань той же Міньйон набирав більш шістдесяти відсотків на майбутніх виборах.
Кляйн невиразно знизав плечима й невесело посміхнувся Мішелю:
- Я незабаром почну вірити в привидів.
- А я вже вірю!
Вдома Магре все намагався схопитися за думку, що сковзнула в його голові при огляді трупа. Щось пов'язане із привидами, щось він таке колись читав. Тільки от що? А може він усе переплутав? Але отут у його кабінет проникли запахи, що доносилися з вітальні. Міс Магре принесла туди з кухні свою фірмову страву – телячу голову із зеленим соусом тартар! І ароматний запах смаженого телячого мозку миттєво викинув з іншого мозку які-небудь думки, не пов'язані із цією апетитною ноздрюватою масою, що розташувалася у тваринному черепі.
Четвертий труп з'явився через два дні - на виході з одного закритого приміського клубу був розстріляний разом зі своєї охоронної популярний політик і найвисокооплачуваніший адвокат Франції Жак Ріволі. Популярність йому принесли кілька процесів, де він блискуче захищав банкірів і політиків, обвинувачуваних у корупції і навмисних банкрутствах банків, що перебували у їхньому підпорядкуванні. Знаходячи помилки в процесуальних діях влади, адвокат Ріволі спочатку виключав з доказової бази деякі важливі докази, добуті з порушенням закону, а потім і повністю домагався виправдання своїх підзахисних. І, напевно, через ці його здатності, він, крім іншого, займав керівний пост в одній впливовій політичній партії.
Коли на стіл комісарові кримінальної поліції ліг звіт балістичної експертизи, він уперше за багато років дав волю своїм емоціям, охоче перетворений язиком у вигадливий мнемонічний ряд:
- La tabarnac de pute! Et ta soeu!
Як випливало зі звіту, стрілянина велася уздовж забору клубу, але ні в тілах, ні поруч із ними, не було виявлено ані жодної кулі, ані гільзи. Охорона клубу показала, що стрілянина почалася, тільки-но за Ріволі і його людьми закрилася хвіртка. І хоча й хвіртка, і прилягаючий до клубу забір суцільно складалися із прутів, і видимість тому була чудова, ніхто нічого не помітив. Ні людей, ні від'їжджаючого автомобіля. Кілька секунд стрілянини, зрешечені кулями та залиті кров'ю люди валяться з ніг і знову спокійна, загородня тиша. До аксесуарів привида – тесака, молотка і високовольтного кабелю, комісар поліції подумки додав дев’яти міліметровий люгер.
Дев'ять днів - чотири трупи: Франсуа Міньйон, Жан Мурдьє, Пьер Карден й, нарешті, Жак Ріволі. І яких трупи! При житті всі ці люди займали значне місце в житті Франції, були відомими політиками. І хоча всі вони були вбиті по-різному, Мішель Магре ні секунди не сумнівався, що все це справа рук однієї людини. Людини, що залишає на місці злочину досить характерний слід - абсолютну невловимість. Людина-примара, людина-невидимка. А може взагалі ніякої людини не було? Тоді що ж їх убило? Безтілесний дух? І знову якась думка, немов примарний Летючий голландець, заковзала по звивинах мозку Верховного комісара кримінальної поліції, ніяк не бажаючи кинути там якір.
В абсолютній тиші громоподібно задзвонив телефон.
- Шефе, це я, Пітер. Тут я дещо розкопав. Правда не знаю, як це віднести до вбивства Ріволі.
- Не тягни, говори.
- За тиждень до вбивства, біля цього клубу теж була стрілянина. У минулий понеділок, глибокою ніччю охорона почула стрілянину за забором. Поки вони прочухалися, стрілянина припинилася. Вони ретельно все оглянули у себе, але ніяких слідів від куль не виявили. Схоже, що стріляли уздовж забору.
- Так само, як і стріляли в Ріволі!
- А я що кажу. Начебто пристрілювалися. Але навіщо? Виїхати на рекогносцировку - це одна справа, але навіщо при цьому палити? Він що, цей привид, божевільний? Нічого не розумію.
- А я розумію!
- Шефе, не зрозумів?
- Завтра розповім! - Магре квапливо натиснув кнопку відбою.
Невловима думка, нарешті, кинула якір у нього в голові. Правда, за рискою, що відокремлює здоровий глузд від божевілля. Але лише вона пояснювала всю таємничість, всю містику, пов'язану із цими вбивствами. Поскрипуючи зубами з нетерпіння, Мішель Магре включив комп'ютер і задав кілька ключових слів пошуковій програмі. За кілька хвилин на моніторі комп'ютера висвітилася шукана інформація, вивуджена з воістину бездонних глибин Інтернету. Він швидко пробіг її очами. Все правильно! Він не помилився!
Ще годину комісар робив необхідні дзвінки. Скрізь він ставив одне і теж питання і скрізь одержував одну і ту ж відповідь. Нарешті, залишився останній дзвінок.
- Мсьє Лагранж? Говорить комісар Магре. Мені необхідна Ваша консультація у зв'язку з однією справою, що розслідує поліція. Коли з Вами можна зустрітися? Чудово! Мене це влаштовує.
Поклавши трубку, Мішель Магре задоволено посміхнувся - розслідування підходило до кінця.
- Вибачите, мсьє Магре за деякий безлад, але, самі розумієте, будівництво в самому розпалі, - директор Інституту проблем фундаментальної фізики Поль Лагранж ледь розвів руками, виправдуючись.
- Я все розумію, мсьє. І з огляду на Вашу зайнятість, особливо в цей час, постараюся не зловживати Вашим часом. Кілька років назад я випадково в одному журналі прочитав Вашу статтю, де Ви стверджували, що теоретично можливо в будь-якій конкретній точці простору відтворити всі енергетичні впливи, що проходили в ній у минулому. Мене цікавить одне питання - що-небудь практичне в цій області зроблено?
- Дещо, - через довгу паузу відповів директор інституту.
- А що саме?
І знову довга пауза.
- Добре, - нарешті відповів Лагранж. - Давайте-но я Вам краще це покажу. Так буде наочніше.
- Із задоволенням, мсьє!
Вони вийшли з кабінету, пройшли по захаращеному коридорі й вийшли у двір. Лагранж упевнено повів свого співрозмовника до будівництва, що йшло неподалік.
- Отут у нас буде основний корпус інституту. У ньому буде розміщатися прискорювач елементарних часток, за допомогою якого, я сподіваюся, ми багато чого нового зрозуміємо в задумах Бога. А раніше на цьому місці, ледь не сарай стояв!
- Прогрес не стоїть на місці. І старе поступається місцем новому, - чемно підтакнув ученому поліцейський.
Вони зупинилися біля зруйнованої старої стіни.
- Старе ніколи не поступається місцем новому. Для цього його необхідно зруйнувати, наприклад, як оцю стіну, - Лагранж поплескав по залишкам стіни рукою.
- А якщо старе підтримують деякі люди? - Магре подивився просто в очі вченому.
Той мовчачи дивився на комісара, не відводячи очей. Невеликий вітер тріпав його колоритну руду шевелюру.
- А якщо старе - це корупція, підступництво, збочення? Як тоді бути? - продовжував Магре, спостерігаючи за нервовим правим віком Лагранжа.
- Я вже сказав, старе, що заважає новому, необхідно руйнувати.
- І людей?
- І людей! Через продажних, розбещених політиків прекрасна Франція стає схожа на смітник, заселений всяким набродом із усіх куточків планети. Ці політики, з потрухами куплені великим капіталом, підтримують закони, що дозволяють вільно приїжджати до нас неграм й арабам - дешевій робочій силі. Незабаром стара, добра Франція стане мусульманською країною! І нікого це не обходить! Усі зайняті пошуками грошей і задоволень!
І на тлі цієї гнівної тиради контрастно тихо пролунало питання:
- Як ви їх убили, мсьє Лагранж?
Учений завмер, потім посміхнувшись, запитав спокійним голосом:
- Ви справді хочете про це довідатися?
- Ви переступили закон, мсьє Лагранж. І повинні за це відповісти, якими б шляхетними не були ваші мотиви.
- Зараз закон установлює не народ, а брудні політики!
- Яких вибирає народ. Отже, мсьє Лагранж, як ви їх убили?
- Що ж ви самі захотіли про це довідатися... Я створив прилад, що дозволяє повернути назад минуле! Ось він, - учений вихопив з кишені халата щось схоже на мобільний телефон.
- Ось ця коробочка? - у голосі комісара чулася відверта недовіра.
- Ні, звичайно. Сама установка знаходиться у підвалі, під моїм кабінетом. А це її пульт керування. За допомогою його я можу настроїти свою установку на будь-яку точку простору і відтворити в ній всю її минулу енергетичну історію, хоч за сотні років! І притім миттєво! Якщо, допустимо, на місці якого-небудь будинку сто років тому стояла домна, то натисканням однієї кнопки, я змушу, щоб через кожну точку будинку за секунду пронеслася енергія, що через неї проходила сотню років, коли вона була усередині домни! Я просто миттєво спалю цей будинок!
- І аналогічно ви вбили цих людей? Скрізь, за кілька днів до злочину, свідки згадували, що бачили людину із примітною рудою шевелюрою.
- Нехай згадують! Коли я захотів убити Міньйона, я просто за два дні до цього зняв кабінет у ресторані, де він любив зустрічатися зі своїми коханками, і як божевільний цілу година махав там величезним тесаком. Тепер досить було мені натиснути на цьому пульті кнопку, як всі ті мої махання в одну секунду відтворились у тому кабінеті.
- І нещасного буквально порубало на шматки.
- Так йому й треба! Про Мурдьє я знав, що він любить по вівторках і п'ятницях плавати в басейні. Напередодні я заплатив за годину басейну й весь цей час за допомогою звичайної розетки пропускав через воду струм. Потім за секунду пропустив весь цей струм через Мурдьє.
- А у випадку Кардена, знаючи, що він страждає нетриманням сечі й обов'язково піде в туалет, махали там молотком?
- Ви проникливі, комісаре, - Лагранж іронічно посміхнувся. - Кожний з них удостоївся тієї смерті, що заслужив.
- Мені доведеться вас заарештувати, мсьє.
У відповідь Лагранж розреготався:
- Не вийде! Невже ви цього дотепер не зрозуміли? І справа навіть не в тім, що у вас немає ордера на арешт. Який би розсудливий прокурор вам би його дав?! А справа в тому, що робочі не тільки привезли свою техніку, але вже й зруйнували цю стіну! - і відразу його
великий палець утопив кнопку на пульті.
Інстинктивно Магре повернув голову. Останнє, що він побачив у своєму житті, була величезна сталева куля, якою звичайно ламають старі стіни, що неслася просто йому в голову...
* * *
Непояснений і жахливий випадок стався вчора на території інституту проблем фундаментальної фізики. Верховний комісар кримінальної поліції Мішель Магре, який перебував там для одержання консультації у директора інституту професора Лагранжа, був буквально розчавлений силою невідомого походження. Професор Поль Лагранж, що стояв поруч і чудом уцілів, перебуває в шоковому стані. Поліція в розгубленості. Нагадаємо нашим читачам, що комісар Мішель Магре вів розслідування серії загадкових убивств відомих політиків. Наша газета небезпідставно припустила, що ця справа рук таємничого французького Робіна Гуда, який таким радикальним методом бореться із продажністю й нечистоплотністю сучасної французької політики.
І чи не означає, що смерть Верховного комісара - це недвозначний натяк від ньго – мовляв, не заважайте мені виконувати мою роботу. Цікаво, чи знайдеться тепер хто-небудь у поліції, хто після всього. що сталося, не злякається зайнятися цією справою?
(Зі статті «Французький Робін Гуд - кримінальна поліція - 5:0» газети «Ле Монд»)
