Жорж Анатолійович(далі просто Жорж) – міжнародний сценарист, знана людина в світі кіно. Лисий, вусутий, мордатий та трохи жлобкуватий чолов’яга за п’ятдесят років.
Едуард Макарович(далі просто Едік) – міжнародний продюсер, знана людина в світі кіно. Волохатий, в окулярах, худий та трохи схожий на Джона Леннона, коли той лежав у гробу. Вік той же, що й у колішнього «бітла».
Скарлет – це не дівчина, не собака, не кішка. Це молода стервозна дружина Жоржа
Дія перша:
Заміська вілла Жоржа знаходиться у мальовничому місці десь на Черкащині. Він мешкає у старій мазаній хаті. Це однокімнатне приміщення, з кухнею, пічкою, вітальнею та спальнею в одному місці. Жорж називає своє логово по сучасному – студія.
Коротше за столом біля розлогого ліжка сидять Жорж та Едік. На підлозі стоїть не допита пляшка з речовиною, яку називають водка.
Жорж: Треба щось скоренько придумать, бо вже гроші кінчаються. Едік як тобі ідея про
фільм « Огірки-маніяки»?
Едік: Це про то як огірки тероризують мешканців Нью-Йорка?! Вибачте, але це вже занадто.
Жорж: Але ж були «Помідори-вбивці», були «Діти кукурудзи». Були?!
Едік: Були, але то зовсім інший колінкор. Розумієш, мені жесть потрібна, а не огірки.
Жорж: Я коли на металобазі працював три роки тому, казав тобі Едік бери жесть. А ти: вона мені не треба. А тепер бач жесті захтів.
Едік: Я не про то говорю.
Жорж: А про захват концертного залу «Гранд-Опера»?!
Едік: Це коли там виступав гей-хор і приміщення захопили терористи?
Жорж: Так і серед співаків, знайшовся колишній спецназовець, який повбивав усіх поганих і врятував світ від ядерної війни.
Едік: Ти комедію писав?
Жорж: Та ні, психологічну драму з елементами бойовика. А що таке?
Едік: Ти хоч уявляєш собі: гей – рятівник людства?! Він що терористів затрахав до смерті чи за мінети домовився?
Жорж: Ви що гомофоб?
Едік: Так, ми тут зібрались мої погляди обговорювати чи думати?
Жорж: Зрозумів. Дурне запитання.
Едік: ?!
Жорж: Тоді про політ на Марс.
Едік: На Марс вже всі літали.
Жорж: Але ж людей там не знаходили.)))
Едік: Так, так, так а ну що там в тебе?
Жорж: Уяви собі, прилітає значить експедиція. Таборяться, ну там туди-сюди. А потім виходять погулять...
Едік: Як погулять? Там же повітря немає.
Жорж: Вони в скафандрах.
Едік: Заінтригував. Продовжуй.
Жорж: І значить гуляють, дивляться на пейзажі, фоткаються. Коротше гонять бєса. Потім зникає один астронафт, далі інший, і так до останнього.
Едік: І що?(зляканим голосом)
Жорж: Виявляється під землею там цілі міста з людьми. Свині бігають, корови, пальми ростуть, кібуцу.
Едік: Що значить кібуцу? На Марсі що, євреї?
Жорж: Уявіть собі, що такі да. Вони там скрізь.
Едік: Я, звичайно вибачаються, може я чогось не розумію. Як вони туди потрапили?
Жорж: Що значить потрапили? Вони на Марсі завжди були.
Едік: Виходить Адам і Єва звідти? Це цікаво.
Жорж: Ну так ялинки-палинки. А, як тобі такий поворот?! Їх на Землю, тіпа як в развєдку послали.
Едіт: Да Жорік, я в тобі ніколи не сумнівався, це успіх.
Жорж: Так що, по сто?
Жорж піднімає з підлоги пляшку і наливає у гранчаки, що непомітно опинались на столі.
Дія друга
У кімнаті сидять тіж Жорж та Едік. Вони жорстоко випивають.
Едік: Жоржик, я вже уявляю себе у Голівуді.
Жорж: Да, серед американських краль, які трусять перед тобою своїми принадами та мило посміхаються.
Едік: Жоржик, вони всі наші.
Жорж: Так усі, блондинки, брюнетки, руденькі. Я руденьких люблю.
В цей час до хати заходить Скарлет – вона неймовірна брюнетка, з дивовижно гарним обличчям та фігурою.
Скарлет: Кого ти падло кажеш полюбляеш??? Я тобі зараз повириваю усі твої причандали, собака ти дика.
Жорж: Зайчик, ти чого? Ми тут з Едіком роботою зайняті, а ти нам заважаеш та ще й грубіяниш.
Скарлет: Я тобі по працюю, я тобі по грубіяню. Дома діти голодні сидять, а ти тут всю получку пробздюхуєш. Бідна я та безталанна, Господи за що мені таке горе( при цих словах Скарлет заломлює руки та жалісно скавчить).
Едік: Шановна, ви чого? Жорж талановита людина, йому потрібна творча свобода, так сказать.
Скарлет: Йому треба добре дать пробздіться, а не свободу. Знаю я вас «творческих». Алкоголіки!!! А ну збирай монатки і бігом додому,( потім до Едіка) і ти теж вали бо й до тебе доберусь, мало місця буде.
Едік: Тільки не по морді(швидко тікає з хати)
Жорж: Чого ти гостєй обіжаєш?! Це не по Станіславському.
Скарлет( замахуючись гарапником, що стояв біля печі): Давай вставай, а то буде тобі по Сталінські.
Жорж: Все мовчу.
Скарлет: Ото так краще буде геній.
Жорж похапцем натягує пальто та кашкета і виходить з хати за ним йде зла Скарлет.
Жорж: Ти мене ніколи не розуміла. Піду я від тебе.
Скарлет: Йди, легше жити стане. Сценаріст....
